Головна » Статті » Пам*ятки для населення

КАМЕНЕПАД

Каменепад – це падіння уламків гірських порід, кам’яних брил і великих кам’яних мас з крутих схилів та із стін. Каменепад являє собою одну з самих серйозних небезпек, що часто зустрічається у горах. При чому загрозу таять не тільки каменепади, але і окремі каміння, що обрушуються з висоти.

Найбільш поширені причини каменепадів: замерзання води в ущелинах вечері, що викликає руйнування гірських порід льодом, відтаювання каменів, що примерзли, при нагріванні схилів гори сонцем.

Причиною падіння каменів може бути також необережне поводження людини на зруйнованому скальному рельєфі або необережний рух мотузкою (при підйомі на гору або спуску з неї). Трапляються каменепади і з вини тварин, наприклад гірських кіз і др. Каменепади завжди супроводжують землетруси, навіть невеликі.

Ймовірність каменепаду збільшується вранці, коли під дією сонячних променів починають відтаювати уламки гірських порід. Ранкові каменепади характерні для схилів східної та південно-східної експозиції. Але пік цього явища приходиться на полудень, після чого зростає небезпека каменепадів на західних схилах.

В дощ і теплу погоду небезпека каменепадів збільшується, і вони можуть відбуватися навіть вночі.

Більша частина каменепадів трапляється у другій половині літа, коли скелі звільняються від сніжного та льодового покрову.

Найбільш небезпечні так звані кулуари, жолоби, круті долини струмків та інші вигнуті форми рельєфу , а також зсипні схили і скупчення мореного матеріалу на похилому льоду. Якщо кулуар  сніговий, то про його камененебезпеку  можна судити по каменях в конусі виносу, по його «чорноті». А нижче сніжної границі  про це свідчить вибитий брилами дерен, каміння та кам’яні брили з свіжими відколами.

Все це необхідно враховувати при виборі тактики сходження в гори. Частіше за все це ранній вихід, щоб пройти небезпечні ділянки до того, як сонце почне світити на схили, які знаходяться вище.

Осередки руйнування

Відносно рідко, але все ж таки зустрічаються осередки руйнування в скелях. Такі осередки скидають великі брили з періодичністю в одну, дві, три години. Скинуті брили падають на зсипний схил і викликають каменепад. Інерція брил із осередку руйнування настільки велика, що вони відкатуються далеко від схилу, залишаючи у ґрунті через кожні 8-10 м великі вибоїни. Активність подібного осередку може продовжуватися декілька місяців. Потрібно мати на увазі, що потрібне місце розбивки бівуаку, наприклад, в цьому році може виявитися абсолютно непридатним у наступному, через те що воно попаде під дію осередку руйнування.

Основні правила подолання каменепаднонебезпечних ділянок

  • при траверсі схилу не допускати, щоб учасники сходження знаходилися один під одним і щоб дві групи рухались паралельно. У випадку подолання вузького кулуару або осипі учасники повинні пересуватися по одному. При цьому обов’язково виставляється спостерігач, який із безпечного місця спостерігає за зоною можливого каменепаду.
  • під час підйому або спуску необхідно зберігати максимально можливий інтервал між учасниками, тоді випадковий камінь з-під ноги туриста, що іде вище і попереду, і який ще встиг набрати швидкість, може спинити    рукою турист, що іде за ним.
  • при великій кількості учасників дозволяється вертикальний рух по осипі по двом паралельним трасам.
  • на крутих схилах під час підйому або спуску «серпантином» інтервал між учасниками також не повинен бути великим. Так як нитки «серпантина» розташовуються одна під одною, рух по наступній з них не можна починати до тих пір, поки вся група не збереться поблизу місця розверста.
  • учасник групи, який першим побачив падаючий в напрямку людей камінь, повинен голосним криком «Камінь!» попередити інших про небезпеку. За цією командою туристи повинні насамперед зорове встановити місцезнаходження падаючого каменю, а потім, в залежності від приблизної траєкторії його польоту вжити необхідні заходи: залишитися на місці, відійти в бік, укритися за великою скелею і т.п. Слід пам’ятати, що камінь вдаряючись в скелю змінює напрямок свого польоту.  

Ділянки, що викликають сумнів з точки зору безпеки, доцільно обходити по виступаючим формам рельєфу – гребеню, контрфорсу, ребру і т.п. Однак такі форми представляють собою підвищену технічну складність. Тому краще планувати проходження подібних ділянок або на ранній ранок, або на другу половину дня. Під час руху не допускати щоб на небезпечній ділянці знаходилось більше ніж дві зв’язки людей.

Обвал

Обвал (гірський обвал) – це відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх перекидання, дроблення і скочування по крутих схилах  і кручах.

Обвал природного походження спостерігається в горах, на морському узбережжі та обривах річкових долин. Вони відбуваються внаслідок послаблення зв’язку гірських порід під впливом процесів вивітрювання, підмиву, розчинення і дії сили тяжіння. Виникненню обвалів сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах і кручах ущелин і зон дроблення гірських порід.

А в наш час обвали найчастіше (до 80 %) пов’язані з антропогенним фактором. Вони виникають в основному там де неправильно проводяться роботи, у тому числі будівельні, а також при гірських розробках.

Обвали характеризуються потужністю обвальних процесів (об’єм падіння гірських мас) і масштабом прояву (величина площі, яка підпадає під ці процеси). За потужністю обвали поділяються на великі (відрив порід об’ємом 10 млн.м3 і більше), середні (до 10 млн.м3) і дрібні (до 1 млн.м3). За масштабами прояву вони поділяються на великі (100-200 га), середні (50-100 га), малі (5-50 га) і дрібні (менше 5 га).  

Завідувач обласним методичним кабінетом Федор О.Т.

Категорія: Пам*ятки для населення | Додав: Nataly (02.04.2015)
Переглядів: 137 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0